Дорога у Дрезден пролягала через Судети. Краєвиди за вікном автобуса чимось нагадували рідні Карпати.
Екскурсія історичною частиною міста яка була майже повністю знищена в роки другої світової війни і відбудована заново по фотографіях, описах і кресленнях. Тут мені хочеться сказати тисячу раз"Браво" німцям за те що відновили таку красу ! Браво ! Кілька фотографій з екскурсії:
Складно повірити, але усі ці будинки відбудовані з руїн....
А це гордість дрезденців Церква Богородиці (Фрауенкірхе).
І ось він - Дрезден поки що з вікна автобуса:
Екскурсія історичною частиною міста яка була майже повністю знищена в роки другої світової війни і відбудована заново по фотографіях, описах і кресленнях. Тут мені хочеться сказати тисячу раз"Браво" німцям за те що відновили таку красу ! Браво ! Кілька фотографій з екскурсії:
Складно повірити, але усі ці будинки відбудовані з руїн....
А це гордість дрезденців Церква Богородиці (Фрауенкірхе).
Під час другої світової війни була повністю зруйнована, проте в 1990 році, після падіння берлінскої стіни знайшлася група ентузіастів, яка вирішила відбудувати цю церкву. На її відбудову потрібно було 160 мілліонів доларів.
Як розповідала нам екскурсовод було проведено за допомогою комп’ютерних технологій імітацію попадання бомби в церкву. Таким чином змогли визначити приблизне розміщення каменів на які розсипалася будова. При відбудові ці камені поклали на ті місця на яких вони були в автентичній церкві. Ці камені видно - вони чорні на фоні білих, сучасних.
Наступний пункт подорожі - Бастай або Саксонська Швейцарія.
Дальше була дорога додому в Україну.
Наш туристичний колектив був доволі різний і скомплектований з різних регіонів України - були туристи з Хмельниччини, Тернопільщини, Харківщини, Львова і області і ще з якихось інших регіонів судячи по говірці. Багато було сімей в яких доньки чи сини везли своїх радянських батьків у їх першу закордонну подорож з чистими біометричними паспортами. Було приємно спостерігати за їх дивуванням під час проходження україно-польського кордону, коли подав паспорт, митник щось переглянув у комп’ютері, поставив печатку посміхнувся і віддав паспорт. Усе!
Подорож завершилася.
Багато вражень, багато емоцій, здобуто певний особистий досвід подорожування. Таким маршрутом і способом подорожувала вперше. Для себе зробила висновок, що не буду вибирати саме такий формат, бо він нагадує прислів’я "галопом по Європах". Але, щонайменше у три міста мені дуже хочеться повернутися.
Ця подорож - подарунок для мене на день народження, тож побажаю собі і усім хто читає ці рядки - здійснення мрій і бажань.