Починаючи з середини січня і десь до половини лютого біля смітників бачимо викинуті ялинки. Ще декілька днів тому, вони тішили нас яскравими іграшками, гірляндами і вогнями, наповнювали кімнати ароматом лісової свіжості, дарували свято для нашої душі...
Декілька десятиліть тому, у прикарпатських селах і містечках, використані ялинки продовжували своє існування у цікавих, на мій погляд, і корисних кухонних прспосібленнях.
У нашій родині, скільки себе пам'ятаю, ще до ери міксерів і кухонних комбайнів, бабуся, мама, тітка для приготування їжі використовували нехитрий девайс, який називають колотівця, і який значно пришвидшує процес готування омлету, налисників, млинців, картоплі-пюре, гоголя-моголя, польського борщу. Вони були різних розмірів і мали різне призначення. Найменші використовувалися для збивання одного яйця у горнятку, великі для приготування картоплі-пюре.
Пік їх виготовлення (колотівець) якраз приходився на той час, коли різдвяні ялинки, відслужили свою роль, і їх потрібно було викидати. Вистругували колотівці, чоловіки лишень за допомогою гострого ножика. Та і не складно це. Треба акуратно зняти ялинову кору зі стовбура і гілочок, і вкоротити гілочки, до потрібної довжини, зазвичай це 2-3см. Вийде довга паличка з зубчиками.
Пік їх виготовлення (колотівець) якраз приходився на той час, коли різдвяні ялинки, відслужили свою роль, і їх потрібно було викидати. Вистругували колотівці, чоловіки лишень за допомогою гострого ножика. Та і не складно це. Треба акуратно зняти ялинову кору зі стовбура і гілочок, і вкоротити гілочки, до потрібної довжини, зазвичай це 2-3см. Вийде довга паличка з зубчиками.
Опустивши колотівцю зубчиками в посудину, паличку крутити в долонях, так, як при видобуванні вогню. Раз-раз і омлет збитий, причому не гірше ніж міксером.
Моїм колотівцям біля 30-ти років, у більшої повністю відламався один зуб і паличка якось зламалася, я її склеїла. Тепер, бережу, їх як пам'ять про останню справжню різдвяну ялинку у рідному домі, про дорогу людину, яка їх змайструвала...