Т.Г. Шевченко

Минулого тижня проводила виховну годину для своїх студентів... відкрила Кобзар почала читати... але, вирішила  показати фільм...

Урра !!! Они нашлись !!!!

Вот уже три месяца вся Украина, а с 1-го марта и Россия, ищет бандеровцев... Все о них три месяца говорят, но никто их не видел. Уже даже придумали анекдот :

 или вот такой :

Искали их  в Одессе, об этом поиске писала Татьяна Белович  (ссылка открывается в новом окне)
  Искали их даже на матче между хокейными командами ЦСКА - Спартак в Москве :



Но, слава Богу,  они нашлись во Львове : ( досмотрите это видео до конца, пожалуйста !)



  И, не говорите, что бандеровцев нет ! :))
Слава Украине !

P.S. Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе!
Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
Мирослав Вересюк, 13 років

...

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

автор: Оксана Максимишин-Корабель

Мої найщиріші співчуття рідним і близьким загиблим на Майдані....

Боже! Храни Україну!

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі  і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас дітей просвіти,
В чистій любові до Краю,
Ти нас Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю,дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

Fréderic François

П'ятниця, кінець напруженого робочого тижня...втомлена до неможливості...так, що навіть задрімати несила... усе в голові прокручуються лабораторні, лекції, які вже були і, які ще треба десь підправити, десь обновити, дещо переробити... як спланувати вихідні так, щоб усе встигнути, і для дозвілля залишити трошки часу.  Недовгий перегляд телебачення покращенню настрою і оптимізму не додали, скоріще, ще більше пригнітили...
Щоб якось абстрагуватися від усіх нагальних проблем, вирішила знайти якусь приємну, легку ні до чого не зобов'язуючу мелодраму в YouTube, ну, звичайно, пошук розпочала з французьких, гортала сторінка за сторінкою, але нічого не лягало на душу, і, от раптом...
Це відео було для мене надзвичайно приємним відкриттям, хоча це зовсім не мелодрама, а запис концерту бельгійського, франкомовного співака, абсолютно мені не відомого, у паризькій Олімпії 8 жовтня 2005 року. Його м'який, ніжний, оксамитовий  голос зачарував і закохав у себе... через півтори години я забула, що була втомленою...
Сталося так, як пообіцяв Frédo на початку концерту - я не розчарувалася і не нудьгувала, а в кінці концерту навіть підспівувала і пританцювувала...
Bravo Fréderic !

  

Пятница, коней рабочей недели... уставшая до невозможности...так, что даже задремать невозможно... в голове прокручиваются лабораторные, лекции, которые уже были и которые еще нужно где-то подправить, где-то обновить, кое-что переделать... как спланировать выходные так, чтобы все успеть, и для досуга оставить немного времени. Короткий просмотр телевидения улучшению настроения и оптимизма не добавил, скорее, еще больше угнетил...

Чтобы как-то абстрагироваться от всех насущных проблем, решила найти какую-то приятную, легкую, ни к чему не обязывающую мелодраму в YouTube, ну, конечно, же , поиск начала с французких, листала страница за страницей, но ничего не ложилось на душу, и вот, вдруг....

Это видео было для меня чрезвычайно приятным открытием, хотя это совсем не мелодрама, а запись концерта бельгийского, франкоязычного певца, абсолютно неизвестного мне, в парижкой Олимпии 8 октября 2005 года. Его мягкий, нежный, бархатный голос очаровал и влюбил в себя... через полтора часа я забыла, что была уставшей. 

Случилось, все как пообещал Frédo в начале концерта - я не разочаровалась и не скучала, а к концу концерта, даже начала подпевать и подтанцовывать.  

Bravo Fréderic !

Fréderic Francois це акторський псевдонім Francesco Barracato,  співака і композитора. Народився 3 червня 1950 року на Сицилії у бідній сім'ї. У нього було 7 братів і сестер. У 1951 році родина емігрувала у бельгійский Льєж, де батько працював на місцевій шахті.З раннього дитинства він полюбляв співати неаполітанські пісні та оперні партії акомпонуючи собі на гітарі.
Десятирічним хлопчиком він дебютував перед своєю першою публікою з піснею O Sole Mio у місцевому кафе, куди часто заходили відпочити його земляки-сицілійці.
Його дискографія нараховує 85 золотих альбомів і пісень, ним створено понад 350 пісень чотирма мовами.
Ще його концерти :
 2008 рік
2011 рік

Fréderic Francois это актерский псевдоним Francesco Barracato, певец и композитор. Родился 3 июня 1950 года на Сицилии в бедной семье. У него было 7 братьев и сестер. В 1951 году семья эмигрировала в бельгийский Льеж, где отец работал на местной шахте. С раннего детства он любил петь неаполитанские песни и оперные партии аккомпонируя себе на гитаре.

Десятилетнем мальчиком он дебютировал перед своей первой публикой з песней O Sole Mio в местном кафе, куда часто заходили отдохнуть его земляки-сицилийцы.

Его дискография насчитывает 85 золотых альбомов и песен, им создано более 350 песен на четырех языках. 

Еще его концерты:

 2008 рік

2011 рік