Інколи бувають такі ситуації що хочеться якось себе потішити і дати своєму організму трохи релаксації після напруженої праці. Останній тиждень був напруженим і дуже довгим, але це завжди так в кінці навчального року.
А ще у п’ятницю отримувала паспорт з візою у консульстві. Глянувши в який була дуже розчарована. Мені відкрили візу на 78 днів і лише на півроку, хоча попередня була піврічна і на 90 днів. Але, менше з тим.
Стара віза дійсна до 23 червня залишаються ще кілька днів щоб скористатися, а, заодно, і трохи розвіятися. На щось грандіозне і довге, ще не час, бо до відпустки ще два тижні, значить, треба коротке, цікаве і бюджетне.
Таким виявився тур одного дня до Ланьцута і Жешува який я придбала у п’ятницю після обіду, а виїзд в суботу о 6 годині ранку )))).
Не буду описувати сумне - переїзд через кордон, який розтягнувся майже на три з половиною години. Віддаль від Львова до Ланьцута 153 км, які можна здолати не поспішаю і без перешкод за дві години. Але, не буду про сумне.
Отже, приїхали в Ланьцут для відвідин замку Любомирських та Потоцьких ХІІ ст.
Містечко виявилося дуже приємним, чистим та охайним, добре підлаштованим під туриста, яке зустріло на картою міста з вказівкою усіх пам’яток і цікавих місць.
Ми прямуємо до мети нашого візиту - замку.
Замок оточений, крім фортифікаційних споруд: муру у вигляді пентаграми і сухим глибоким і широким ровом, чудовим старовинним парком . Власне, поки йшли до входу у замок любувалися віковими деревами.
І ось він замок.
Дальше просто будуть фотографії. Чесно, не запам’ятала усієї інформації яку розповідала екскурсовод. Починаючи з ХІІ століття і до початку ХХ у замку жили і гостювали багато визначних для історії осіб. Історія замку тісно пов’язана з сім’єю графів Потоцьким, замок яких також є у Львові, а ще один з Потоцьких заклав дивовижний парк "Софіївку" в Умані.
Бачивши перед тим кілька замків на Луарі, мене вразило багатство інтер’єрів цього замку. Це неймовірно, що вони благополучно пережили дві війни і радянський період.
Предмет інтер’єру у формі груші на верхній фотографії - шафа для одягу, внизу комоди виготовлені французькими майстрами.
На верхній фотографії венеціанська люстра. Та, втім, майже усі люстри - венеціанські.
Замковий театр на 80 глядачів :
Апартаменти у східному стилі:
Зимовий сад :
Кущ рожевих троянд у центрі фотографії вище пам’ятає останніх господарів замку, йому понад 100 років!
Ще кілька фотографій парку:
Дальше, ми відвідали возовню і конюшню. Коней тільки два, але дуже гарні і можна замовити прогулянку на екіпажі.
Возовня, у якій зібрано величезну колекцію різних екіпажів, карет, бричок. На цьому місці, від надмірної праці, мій фотоапарат не витримав навантаження і розрядився.... Шкода... завершився наш візит у возовню, біла екіпажу, який впізнають усі любителі польського кіно :
Фільм "Ва-банк".
Дальше, група пішла обідати, а моя сусідка по автобусу запропонувала подивитися експозицію галереї сакрального мистецтва, яка не входить в обов’язкову програму туру, за що я їй дуже вдячна.
У галереї зібрані ікони, вівтарі і предмети церковного вжитку з православних і греко-католицьких церков тих сіл, мешканці яких, українці за національністю, були виселені в інші місця внаслідок операції "Вісла" і інших спецоперацій в 1945-48 роках.
Ось кілька фотографій зроблених телефоном :
Надіюся, що я сюди ще повернуся....
Дальше ми поїхали в Жешув.
Продовження буде.
А ще у п’ятницю отримувала паспорт з візою у консульстві. Глянувши в який була дуже розчарована. Мені відкрили візу на 78 днів і лише на півроку, хоча попередня була піврічна і на 90 днів. Але, менше з тим.
Стара віза дійсна до 23 червня залишаються ще кілька днів щоб скористатися, а, заодно, і трохи розвіятися. На щось грандіозне і довге, ще не час, бо до відпустки ще два тижні, значить, треба коротке, цікаве і бюджетне.
Таким виявився тур одного дня до Ланьцута і Жешува який я придбала у п’ятницю після обіду, а виїзд в суботу о 6 годині ранку )))).
Не буду описувати сумне - переїзд через кордон, який розтягнувся майже на три з половиною години. Віддаль від Львова до Ланьцута 153 км, які можна здолати не поспішаю і без перешкод за дві години. Але, не буду про сумне.
Отже, приїхали в Ланьцут для відвідин замку Любомирських та Потоцьких ХІІ ст.
Містечко виявилося дуже приємним, чистим та охайним, добре підлаштованим під туриста, яке зустріло на картою міста з вказівкою усіх пам’яток і цікавих місць.
Ми прямуємо до мети нашого візиту - замку.
Замок оточений, крім фортифікаційних споруд: муру у вигляді пентаграми і сухим глибоким і широким ровом, чудовим старовинним парком . Власне, поки йшли до входу у замок любувалися віковими деревами.
Бачивши перед тим кілька замків на Луарі, мене вразило багатство інтер’єрів цього замку. Це неймовірно, що вони благополучно пережили дві війни і радянський період.
Замковий театр на 80 глядачів :
Зимовий сад :
Ще кілька фотографій парку:
Возовня, у якій зібрано величезну колекцію різних екіпажів, карет, бричок. На цьому місці, від надмірної праці, мій фотоапарат не витримав навантаження і розрядився.... Шкода... завершився наш візит у возовню, біла екіпажу, який впізнають усі любителі польського кіно :
Дальше, група пішла обідати, а моя сусідка по автобусу запропонувала подивитися експозицію галереї сакрального мистецтва, яка не входить в обов’язкову програму туру, за що я їй дуже вдячна.
У галереї зібрані ікони, вівтарі і предмети церковного вжитку з православних і греко-католицьких церков тих сіл, мешканці яких, українці за національністю, були виселені в інші місця внаслідок операції "Вісла" і інших спецоперацій в 1945-48 роках.
Ось кілька фотографій зроблених телефоном :
Дальше ми поїхали в Жешув.
Продовження буде.
