Бубрка, Сянок. Частина 1. Бубрка. Музей нафти.

Відпустка розпочалася з подорожі. 

Продовжую знайомитися з нашими західними етнічними землями. Цього разу подорож пролягала  північними схилами Карпат які називаються  Бещади з польської сторони, а з української сторони кордону ці гори називаються Бескиди.

Це пограниччя між західною Бойківщиною, Лемківщиною і Надсянням. Етнічна культура лемків і бойків тісно переплелася у цій місцевості: подібна архітектура, типи побудови і планування домів і господарських прибудов, церков, подібний одяг,  подібна говірка,  подібна доля людей. Звичайно, в довоєнний час це було більш виражено, бо в післявоєнний час 1944-51 роки українці були виселені з їхніх прабатьківських земель: кого в західну Польщу, на колишні німецькі території, кого на схід і південь України, кого у Сибір...

Операція "Вісла", операція "Захід", демаркація кордонів, обмін територіями...

Розпочалася наша подорож рано-раненько о 5 годині був запланований виїзд зі Львова. Цього разу ми прямували на південний-захід Львівщини на прикордонний перехід Смільниця-Кросьценко.

Автобус бадьоренько біг непоганою трасою до Старого Самбора, а вже  після нього дорога   не була такою оптимістичною. 

 

Пейзаж також поступово змінювався, починаючи від Старого Самбора око все частіше впиралося в гористий горизонт, а дорога то повертала вправо-вліво, то  піднімалася  опускалася, за вікном автобуса миготіли різноархітектурні будиночки і будинки міст і сіл Львівщини.

 

Черга на кордоні була не велика. На проходження кордону витратили усього 1,5 години, що не могло не потішити.

Перетнувши кордон рушаємо дальше. 

З вікна автобуса вдалося сфотографувати, мабуть, 100-річну хату. По дорозі зустрічалися кілька разів такі доми, але з вікна автобуса не завжди вдаються фотографії.
Надіюся, ще якось потрапити за той ліс, що на задньому фоні фотографії. 

Наш шлях лежав до села Бубрка, де розміщена найстаріша в світі нафтова свердловина. Втім, свердловиною її складно назвати, так як була викопана вручну, і на перших порах нафту з неї добували так як витягують воду з колодязя.

Початок екскурсії.






  

   

   Зліва погруддя засновника копальні Ігнація Лукашевіча, а справа монумент присвячений  заснуванню нафтового промислу збудований на кошти Лукашевіча.                                                                                                                        

 Неймовірно гарна природа навколо, а повітря свіже, наповнене запахами хвої.

Це, власне, оця найперша копальня нафти викопана Лукашевічем і його друзями.

Ось вона, нафта, булькоче :) :

  Першовидобувачі нафти витягували її відром наверх і зливали в ємність, для подальшого транспортування до місця переробки.

 

З відра виливали її в цей жолоб по якому вона стікала в ємність.

Дуже цікавим і неординарним виявився музей Лукашевіча як, власне, і сам Ігнацій Лукашевіч.

Винахідник гасової лампи, батько нафтового промислу в Прикарпатті, довгий час жив і працював у Львові. За освітою фармацевт, хімік. Разом з Яном Зегом вперше, у львівській аптеці "Під золотою зіркою" здійснили фракційну перегонку нафти в результаті чого отримали нафтовий дистилят - гас, який можна було безпечно використовувати у лампі. Їм також належить винахід 1853 році, безпечної, безкіптявої лампи. 

З 1853 року він поселився в селі Хоркувка недалеко від Бубрки.

На території музею розміщений також будинок Лукашевіча, де були обладнані хімічні лабораторії і знаходився його кабінет.

 

 Колекція гасових ламп. 

Оглянули кузню, а також вже більш сучасні пристрої і механізми для викачування нафти.

Як годиться зробили групове фото на пам'ять:

По завершенні поїхали обідати в Сянок і там продовжили наш екскурсійний день.

Частина 2. Сянок