Ні, ви нічого такого не подумайте....
...Вчора я трохи запрацювалася, тому спати лягла пізніше ніж звичайно. І, як воно буває в моєму віці, складно було заснути, а до того ж постійно щось шаруділо. Я не полінувалася встати, засвітити світло і подивитися , що ж це шарудить. Але, нічого і нікого не виявила....ну, з приводу нікого :)))) , а кого можна виявити, у мене, на третьому поверсі в глуху ніч, при закритих вхідних дверях ?! я ж нікого не запрошувала ;)))
Свого гостя я побачила зранку на тюлі :
Я акуратно його зняла з тюлі, зробила фотосесію і відпустила !
Під час фотосесії хрущ не постраждав !!!!!! ))))))
Цього хруща я побачила вперше за останніх 29 років. Вони пропали після Чорнобильсього вибуху. А, якщо починають з'являтися, значить, в природі налагоджується баланс і природа потрохи оговтується від радіаційної біди.
Пережили Чорнобиль, переживемо і сьогоднішнє лихо.
І буде у нас усе добре, як у Шевченка:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
[Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург]
...Вчора я трохи запрацювалася, тому спати лягла пізніше ніж звичайно. І, як воно буває в моєму віці, складно було заснути, а до того ж постійно щось шаруділо. Я не полінувалася встати, засвітити світло і подивитися , що ж це шарудить. Але, нічого і нікого не виявила....ну, з приводу нікого :)))) , а кого можна виявити, у мене, на третьому поверсі в глуху ніч, при закритих вхідних дверях ?! я ж нікого не запрошувала ;)))
Свого гостя я побачила зранку на тюлі :
Я акуратно його зняла з тюлі, зробила фотосесію і відпустила !
Під час фотосесії хрущ не постраждав !!!!!! ))))))
Цього хруща я побачила вперше за останніх 29 років. Вони пропали після Чорнобильсього вибуху. А, якщо починають з'являтися, значить, в природі налагоджується баланс і природа потрохи оговтується від радіаційної біди.
Пережили Чорнобиль, переживемо і сьогоднішнє лихо.
І буде у нас усе добре, як у Шевченка:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
[Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург]