01 жовтня, 2011

Летять журавлі...

Перша неділя жовтня свято,  про яке знають усі. День вчителя. Свято професії  до якої мають відношення усі - і ті хто навчає, і ті хто вчиться. Без людей цієї професії не було б академіків і вчених, робітників і інженерів, та й і вчителів не було б.

У нашому колективі вже склалася традиція - у день професійного свята робити виїзд на природу. Ми вже побували в багатьох місцях: відвідали Крехівський монастир, Почаївську Лавру, Зарваницю, і багато інших цікавих місць.

Я ніколи не питаю куди ми поїдемо - їду завжди і завжди буває  неповторно, і захопливо. Мені навіть цікаво, а куди ми приїдемо у цей раз! А у цей раз ми приїхали у Національний парк "Сколівські Бескиди".  Розповідати, що там чудова, неповторна природа і повітря - марна справа, усі перераховані епітети, які характеризують найвищу ступінь захоплення чимось, не дадуть справжньої картини. 

Ось такою скелястою і стрімкою стежкою ми прямували до озера в урочищі "Журавлине"

Урочище отримало назву від журавлини болотної, яка росте тут на сфагновому торфовищі. 

А ось і саме озеро і його господиня  дика качка, яка чомусь залишилася тут зимувати, а може просто ще вспіла відлетіти. 


М'яким моховим килимом покрите усе навколо озера. Тут потрібно бути обережним, адже під шаром торфу є трясовина, в яку легко потрапити. Тому йти краще дальше від берега, щоб не потрапити у пастку.


Чудово проведений день наближався до кінця, ми оглянули водоспади річки Кам'янки, нафотографувалися і настрибалися по величезних камяних брилах (шукаючи кращих ракурсів для фото) наче гіські кізки, почали поволі збиратися на галявині, і, тут  почули тужливе "кру-кру". Задерли голови - у небі летів журавлиний ключ. 



Птахи -  символи України, летять, щоб весною повернутися...я вже навіть на памятаю, коли я востаннє бачила журавлів, які летять у вирій.
Летіть і повертайтеся до нас, до свого дому... чекатимемо...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...