Нічний гість...

Ні, ви нічого такого не подумайте....
...Вчора я трохи запрацювалася, тому спати лягла пізніше ніж звичайно. І, як воно буває в моєму віці, складно було заснути, а до того ж постійно щось шаруділо. Я не полінувалася встати, засвітити світло і подивитися , що ж це шарудить. Але, нічого і  нікого не виявила....ну, з приводу нікого :)))) , а кого можна виявити, у мене, на третьому поверсі в глуху ніч, при закритих вхідних дверях ?!  я ж нікого не запрошувала ;)))
Свого гостя я побачила зранку на тюлі :

Я акуратно його зняла з тюлі, зробила фотосесію і відпустила !
Під час фотосесії хрущ не постраждав !!!!!! ))))))

Цього хруща я побачила вперше за останніх 29 років. Вони пропали після Чорнобильсього вибуху. А, якщо починають з'являтися, значить, в природі налагоджується баланс і природа потрохи оговтується від радіаційної біди. 
Пережили Чорнобиль, переживемо і сьогоднішнє лихо.
І буде у нас усе добре, як у Шевченка:

Садок  вишневий  коло  хати,
Хрущі  над  вишнями  гудуть,
Плугатарі  з  плугами  йдуть,
Співають  ідучи  дівчата,
А  матері  вечерять  ждуть.

Сем'я  вечеря  коло  хати,
Вечірня  зіронька  встає.
Дочка  вечерять  подає,
А  мати  хоче  научати,
Так  соловейко  не  дає.

Поклала  мати  коло  хати
Маленьких  діточок  своїх;
Сама  заснула  коло  їх.
Затихло  все,  тілько  дівчата
Та  соловейко  не  затих.

[Між  19  і  30  травня  1847,  С.-Петербург]