20 травня, 2012

Згадуючи шкільні роки... (Вспоминая школьные годы...)

Вчора, 19 травня, для усіх, кому зараз за сорок, була знамення дата - День народження піонерської організації. Пам'ятаєте?

Кожний свідомий школярик досягнувши 9-ти річного віку переходив із рангу жовтеняти у піонери.

Ранками нас будила в школу радіопередача "Пионерская зорька". Це була така щоденна передача у якій школярі-ведучі життєрадісними голосами розповідали про піонерське життя, звучали бадьорі пісні у виконанні дитячого хору Центрального радіо і телебачення.
Як і годиться, для поважної держави, усі верстви населення мали свої газети: жовтенята - (діти 7-9 років) -  журнал "Мурзилка"; піонери (діти 9-14 років) - "Пионерская правда"; комсомольці (14-28 років) -"Комсомольская правда"; старше покоління - "Правда". Ці видання були обов'язковими для членів тих осередків, які вони представляли.

Кожен шкільний клас - це окремий піонерський загін, зі свою радою піонерського загону.
Цікаве і насичене було життя: це різні творчі гуртки, художня самодіяльність, огляд піонерської, патріотичної пісні, і, звичайно, кожна школа і кожна піонерська організація гордилася своїм КІДом.

 КІД - клуб інтернаціональної дружби.  Такі клуби створювалися у кожній школі. У нас також був свій КІД і я була в ньому одним з найактивніших членів.  Дуже багато моїх однокласників переписувалася з харцерами (польськими піонерами). Така тісна дружба з поляками, була пов'язана, мабуть, близькістю до кордону, а ще, мабуть, тим, що надзвичайно тісними були родинні зв'язки. Дуже багато жителів у моєму містечку були переселеними з території Польші внаслідок жорстокої і нелюдяної операції "Вісла", але про цю подію говорити вслух у ті часи було заборонено...такі були часи...

З багатьма польським школярами переписувалася і я. Але, мені дуже-дуже хотілося вести листування з французькими ровесниками. Як би це мало виглядати не знаю, бо в школі у нас викладалася лише англійська і німецька мови. Але, хотілося і все!

Коли дуже-дуже щось хочеться, то воно інколи збувається, хай і не так як ми собі це вимріяли..
Так от, це були 70-ті роки минулого століття, а точніше осінь 1972 року. У Франції тодішнім Президентом був Жорж Помпіду, який дружелюбно відносився до  Радянського Союзу, тому культурні зв'язки  були досить широкими.  На той час припали гастролі відомих французьких акторів і співаків: Мірей Матье, Шарль Азнавур, Ів Монтан, Джо Дассен. В кінотеатрах демонструвалися французькі фільми.

На тій хвилі, в одному з номерів газети "Пионерская правда" було надруковано статтю по французьких піонерів і адресу французької піонерської організації. Не довго думаючи, я написала листа російською мовою, відправила його і стала чекати.

Треба сказати, що це був не перший мій лист  у Францію. Мені дуже хотілося товаришувати з французькими ровесниками...  Я брала шкільний географічний атлас, відкривала карту Європи і у всі міста, які були позначені на території Франції я відправляла листи, я була впевнена, що у кодному з цих міст є піонерська організація в якій також є свій Клуб інтернаціональної дружби. От така я була наївна.

Звичайно, жодної відповіді я не отримала. Тепер, я впевнена, що усі мої листи не покидали території Радянського Союзу. Цілком можливо, що працівники певних організацій, щиро сміялися над наївною п'ятикласницею, яка свято вірила у все, про що говорилося на уроках, по радіо і телебаченню, і дуже хотіла дружити з французькими дітьми.

Видно, побачивши  мою настирність, якась добра душа з цих органів, таки передала мої листи чи мою адресу у Клуб інтернаціональної дружби Східної Німеччини в місто Альтенбург і Чехословаччину.

Ельке з Альтенбурга писала мені російсько-німецькі листи. Спочатку я бігала до нашої вчительки німецької мови по допомогу у розшифруванні цих послань. Відписувала я російською, в школі іноземна мова у мене була англійська, вчити німецьку не було найменшого бажання, тому з часом це листування зійшло нанівець.

З Ґаною, з Чехословаччини, листувалися десь біля 4-5 років, майже до кінця 10-го класу. Вона гарно писала російською, з нею було цікаво листуватися, але потім було навчання у київському вузі, інші проблеми і листування, також, поступово згасло...

Минули роки, багато років ..., а мрії, все-таки, збуваються! Зараз, завдяки інтернету, можна без проблем знайти друзів у будь-якому кутку планети Земля, варто лиш почати вчити мову...

Вчера, 19 мая, для всех, кому сейчас за сорок, была знаметательная дата - День рождения пионерской организации. Помните?

Каждый сознательный школьник достигнув 9-летнего возраста переходил из ранга октябренка в пионеры. 

По утрам нас будила в школу радиопередача "Пионерская зорька". Это была, кто помнит, такая ежедневная передача в которой школьники-ведущие жизнерадостными голосами рассказывали о пионерской жизни, звучали бодрые песни в исполнении детского хора Центрального радио и телевидения.

Как и положено, для уважаемого государства, все слои населения имели свою прессу: октябрята (дети 7-9 лет) - журнал "Мурзилка"; пионеры (дети 9-14 лет) - газету "Пионерская правда"; комсомольцы (14-28 лет) - газету " Комсомольская правда"; старшее поколение - газету "Правда". Эти издания были обязательными для членов тех организаций, которые они представляли.

Каждый школьный класс - это отдельный пионерский отряд, со своим советом пионерского отряда. Интересная и насыщенная была жизнь: это различные творческие кружки, художественная самодеятельность,  смотры пионерской, патриотической песни, и, конечно, каждая школа и каждая пионерская организация гордилась своим КИДом.

КИД - клуб интернацинальной дружбы. Такие клубы создавались в каждой школе. У нас тоже был свой КИД и я была в нем одним из самых активных членов. Очень много моих одноклассников переписывались с харцерами (польскими пионерами). Такая тесная дружба с поляками, была связана, видимо, близостью к границе, а еще, пожалуй тем, что чрезвычайно тесными были родственные связи. Очень многие жители в моем городке были переселены с територии Польши в результате жестокой и бесчеловечной операции "Висла", но об этом событии говорить вслух в те годы было запрещено...такие были времена...

Со многими польскими школьниками переписывалась и я. Но, мне очень-очень хотелось вести переписку с французскими сверстниками.  В нашей школе преподавали украинский, русский, английский и немецкий языки. Как использовать эти языки для переписки с французами я не знала, но, хотелось  и все! 

Когда сильно чего-то хочешь, то, оно иногда сбывается, пусть и не так как мы себе это представляем в мечтах...

Так  вот, это были 70-годы прошлого века. Во Франции тогда был Президентом  Жорж Помпиду, который очень дружелюбно относился к Советскому Союзу, поэтому культурные связи были достаточно широкими. На то время пришлись гастроли известных французских актеров и певцов: Миррей Матье, Шарль Азнавур, Ив Монтан, Джо Дассен. В кинотеатрах демонстрировались французские фильмы.

На той волне, в одном из номеров газеты "Пионерская правда" была напечатана статья о французских пионерах и был  адрес французской пионерской организации, она, правда,  как-то по-другому называлась, я уже не помно как, много лет прошло. Не раздумывая, я написала письмо на русском языке, отправила и стала ждать. 

Надо сказать, что это было не первое мое письмо во Францию. Мне очень хотелось дружить с французскими ровесниками... Я брала школьный географический атлас, открывала карту Европы и во все города которые были обозначены на територии Франции я отправляла письма, я была уверена,  что в каждом их этих городов есть пионерская организация и свой клуб интернациональной дружбы. Вот такая я была наивная. 

Конечно, я никогда никаких ответов не получала. Теперь, я уверена, что все мои письма не покидали територии Советского Союза. Вполне возможно, что работники некоторых организаций, искренне смеялись над наивной пятиклассницей, которая свято верила во все, о чем говорили на уроках, по радио и телевидению, и очень хотела дружить с французскими детьми.
Видно, видя мою настойчивость, какая-то добрая душа из этих органов, все-таки передала мои письма или мой адрес в Клуб интернациональной дружбы Восточной Германии в город Альтенбург и Чехословакию. 

Эльке с города Альтенбург писала мне русско-немецкие письма. 
Сначала я бегала к нашей учительнице немецкого языка за помощью в расшифровке этих посланий. Ответы я писала на русском, в школе иностранный язык у меня был английский, учить немецкий не было ни малейшего желания, и со временем эта переписка прекратилась. 
С Ганой, из Чехословакии, переписывалась где-то около 4-5 лет, почти до конца 10-го класса. Она хорошо писала на русском, с ней было интересно переписываться,  но, потом была учеба в Киевском институте, другие проблемы и переписка тоже незаметно закончилась...


Прошли годы, прошло много лет ...,   а мечты, все-таки, сбываются! 
Сейчас, благодаря интернету, можна без проблем найти друзей  в любом уголке планеты Земля, стоит лишь начать учить язык...



15 травня, 2012

Бронзова квітка. (Бронзовый цветок)

Люблю творити...
Цієї весни створила новий костюмчик для себе. Тканина у коричневих тонах, така собі, з деякими нотками песимізму.  Треба було чимось оживити і вдихнути життя у костюм. Потрібен був якийсь аксесуар і створити його потрібно було зі штучної шкіри, тому, що у жакеті є деталі зі шкіри. Гортала сторінку за сторінкою інтернет... Ідея прийшла несподівано - потрібно зробити брошку, брошку зі штучної шкіри. Матеріал трохи невдячний, через товщину і неможливість використовувати виворітну сторону матеріалу. Шляхом проб було створено ось таку прикрасу:
Люблю творить...
Этой весной создала новый костюмчик для себя. Ткань в коричневых тонах, так себе, с некоторыми нотками пессимизма. Нужно было чем-то оживить, вдохнуть жизнь в костюм. Нужен какой-то аксесуар и создать его нужно  из искусственной кожи, так как в жакете есть детали из  кожи. Листала страницу за страницей интернет... Идея пришла неожиданно - нужно сделать брошку, брошку из искуственной кожи.  Материал немного неблагодарный, из-за   толщины и невозможности использовать изнаночную сторону материала. Путем проб  было создано это украшение.

Для виконання потрібно: прямокутні шматочки штучної шкіри, стрічку для склеювання шарів тканини, або клей для шкіри, капронову стрічку, шкіряний шнур (його потрібно підібрати максимально у тон основного матеріалу), застібка для брошок, міцні нитки, шматок цупкого картону, трошки ватки або синтепону.


Для исполнения нужно: прямоугольные лоскутки искусственной кожи, ленту для склеивания слоев ткани или клей для кожи, капроновую ленту, кожаний шнур (его нужно подобрать максимально подходящим по тону к основному материалу), застежка для брошек, крепкие нитки, кусочек  плотного картона, немного ваты или синтепона.
на цьому фото якраз показано клеючу смужку на папері. 
На этом фото как раз показано клеющую полоску на бумаге
 Смужки для пелюсток: 
Полоски для лепесков:

Клеюча смужка має ширину 1,5 см, роздрізаю її вздовж пополам, достатньо 0,7см для обробки країв пелюсток. Краще використовувати смужку в основі якої є папір. Приклеюю, за допомогою дуже гарячої праски, розрізану смужку до країв майбутніх пелюсток. Від'єдную папір основу, загинаю край і через припрасувальник  припрасовую край пелюсток. Припрасувальник потрібно використовувати для того, щоб не пошкодити поверхню штучної шкіри.


Клеющая лента шириной 1,5 см, разрезаю ее вдоль пополам, достаточно 0,7 см для обработки края лепестков. Лучше использовать ленту на основе бумаги. При помощи  очень горячего утюга приклеваю ленту к сторонам будущих лепестков. Отсоединяю бумагу, загибаю край и через проутюжильник приутюживаю край лепестков. Проутюжильник нужно использовать для того, чтобы не испортить поверхность искусственной кожи.
Нарізаю смужки для пелюсток потрібної довжини, у мене 6 х 4 см. 
Заготовлюю  тичинки зі шнура, для цього на кінці завязую вузлик, затягую його і відрізаю. 

Режу полоски для лепестков нужной длины, у меня 6х4 см.
Заготавливаю тычинки из шнура, для этого на конце шнура завязываю узелок, затягиваю его  и отрезаю.

Нарізаю смужки капронової стрічки, які вставляю в середину пелюстки.
Я так захопилася експериментами з формою пелюсток квітки, що забула сфотографувати процес, прийшлося робити фото в процесі написання, і для фото використала підручний матеріал - шматок паперу. Зате, у цьому є свій плюс - на білому краще видно, як я складала капронову стрічку:

Режу полоски капроновой ленты, которые вставляю в середину лепестка. Я так увлеклась экспериментами из формой лепесков, что забыла сфотографировать процесс, пришлось делать фото в процессе написания, и для фото использовала подручный материал - кусочек бумаги. Но, в этом есть свой плюс - на белом лучше видно, как я складывала капроновую ленту:

Таким чином, зшиваю усі пелюстки, скріплюю їх з вивироту:
Таким образом, сшиваю все лепестки, скрепляю их с изнанки:
Дальше виконую серцевину квітки і основу для застібки. 
Дальше делаю серцевину цветка и основу для застежки.
Вирізаю 2 кружечки з картону і трохи більші за діаметром з основного матеріалу, призбирую на нитку, як показано на фото, 
Вырезаю 2 кружочка с картона и немного большего диаметра с основного материала, собираю на нитку, как показано на фото,



вставляю в середину, під картон, для серцевинки трошки ватки (для опуклості), а в той кружок до якого прикріплюю застібку вставляю лише картон, стягую на нитку, закріплюю. Пришиваю застібку.

 вставляю в середину, под картон, для сердцевины немного ватки (для выпуклости), а в кружок к которому прикрепляю застежку только картон, стягиваю нитку, закрепляю. Пришиваю застежку.

Серцевинку (випуклий кружок) прикріплюю потайними стібками до пелюсток, а з протилежної сторони пришиваю,також потайними стібками, кружок зі застібкою.

Сердцевинку (выпуклый кружок) прикрепляю потайными стежками к лепесткам, а с протовоположной стороны пришиваю, тоже потайными стежками, кружок с застежкой.

Ось готова брошка: 
Вот готовая брошка:

Джерело натхнення ТУТ!     Источник вдохновения ЗДЕСЬ!

13 травня, 2012

Сезон прогулянок - відкрито!

Минулого тижня розпочала сезон прогулянок, місце звичне - скверик недалеко від дому.  Минулого року його трохи облагородили - зробили доріжки, по яких тепер катаються діти на роликах і велосипедах. 
На прошлой неделе открыла  прогулочный сезон, место обычное - сквер, недалеко от дома.
В прошлом году его немного облагородили - проложили дорожки, на которых, сейчас, катаются дети на роликах и велосипедах.




 Цвітіння каштанів...а аромат... На  фото внизу впіймала останні,  у цей день, промінчики сонечка:
Цветение каштонов...а аромат... на фото внизу поймала последние, в этот день, лучики солнышка:
 а це каштан з рожевими суцвіттями:
а это каштан з розовыми соцветиями:
Якщо підняти голову вгору, то можна побачити  небо в мереживі листочків, а якщо вимкнути навушники, то можна почути, як співають пташки...
Если  поднять голову вверх, то можно увидеть небо в кружевах листиков, а если выключить наушники, то можно услышать,  пение птиц....
А тут , за кущиками, (щоб не лякати оточуючих) можна повправлятися у голосному вимовлянні французьких слів діалогів:
А здесь, за кустиками, (чтобы не пугать окружающих) можна поупражнятся в громком  произношении французских слов и диалогов:

При вивченні мови, дуже важливим є спілкування з носіями мови. Сьогодні спілкувалася зі своєю приятелькою Марі. Вона вивчає російську мову, тому пости у цьому блозі зі сьогоднішнього дня будуть двома мовами - українською і російською.
Когда учишь язык, очень важно, общение с носителем языка. Сегодня общалась со своей приятельницей Мари. Она учит русский, поэтому посты этом блоге,с сегоднешнего дня, будут на двух языках - украинском и русском.

02 травня, 2012

Перші кроки з французькою матрицею

Матричним методом почала займатися десь з початку лютого. Мені дуже і дуже цікаво, чи заговорю французькою. Особливих талантів до мов у себе не спостерігаю, але як кажуть "бажання, гірше неволі". Ентузіазм не проходить, а навпаки...

На даному етапі експерименту опрацьовую четверту матрицю, слухати по три години в день не маю змоги, то процес виглядає трохи повільним.У тих, хто має музичний слух, темп навчання, мабуть, буде швидшим. Мільйон разів переконувалася, що в  інтернеті можна знайти неможливе, так і сталося: випадково натрапила на сайт, де є багато цікавої і потрібної літератури, аудіофайлів і різної корисної інформації для вивчення французької мови, там і знайшла запис. Це не оригінал, але зроблений за матричною методикою.

Чому схилилася до матричної методики Замятина? Та тому, що у його книжці, яку скачала і прочитала на одному диханні, написано наче про мене: і стопочка різних посібників, і дисків, і кассет, а результат - трошки читаю і пишу, ну, звичайно, заглядаючи у словник, але не розумію розмовної мови!

Придбати ориґінальну матрицю, для мене не є можливим по ряду причин, тому, прийшлося шукати щось піратське або схоже на матрицю в інтернеті. До речі, автор не настоює, що це повинна бути саме його матриця, головне, щоб запис відповідав наступним вимогам: текст має бути начитаним носіями мови, діалоги повинні не перевищувати 30-40 секунд, різноманітна тематика діалогів.

Я не зразу натрапила на сайт з матрицею,  спочатку  знайшовся підкаст, який можна було скачати у форматі МР3,  начитаний французом. На перших порах звуки, мені у вухах, були суцільною какофонією, не розрізняла геть нічого. Як же відрізняться мова носіїв, від того, що у мене було на касетах (касети до посібників, виданих ще у Радянському Союзі)!!! Поступово, починали вирізнятися окремі звуки і слова, потім ніби саме по собі прийшло розуміння того, про  що йдеться у підкасті, згодом, знайшла розшифрування підкасту французькою мовою, слухала  дивлячись у текст, десь через півтори-два тижні спробувала повторювати. 

Експеримент продовжується....

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Запрошую почитати:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...