14 лютого, 2013

Прабабуся міксера / Прабабушка миксера

Починаючи з середини січня  і десь до половини лютого біля смітників  бачимо викинуті ялинки. Ще декілька днів тому, вони тішили нас яскравими іграшками, гірляндами і вогнями, наповнювали кімнати ароматом лісової свіжості, дарували свято для нашої душі...

Декілька десятиліть тому, у прикарпатських селах і містечках, використані ялинки продовжували своє існування у цікавих, на мій погляд, і корисних кухонних прспосібленнях.

Начиная с середины января и где-то до середины февраля возле мусорок видим выброшенные ёлки. Ещё несколько дней назад, они радовали нас яркими игрушками, гирляндами и огнями, наполняли комнаты ароматом лесной свежести, дарили праздник нашей душе...

Несколько десятилетий назад, в прикарпатских селах и маленьких городках, использованые ёлки продолжали своё существование в интересных, на мой взгляд, и полезных кухонных приспособлениях.

У нашій родині, скільки себе пам'ятаю, ще до ери міксерів і кухонних комбайнів, бабуся, мама, тітка  для приготування їжі  використовували нехитрий  девайс, який називають колотівця, і   який значно пришвидшує процес готування омлету, налисників, млинців, картоплі-пюре, гоголя-моголя, польського борщу.  Вони були різних розмірів і мали різне призначення. Найменші використовувалися для збивання одного яйця у горнятку, великі для приготування картоплі-пюре.
Пік їх виготовлення (колотівець) якраз приходився на той час, коли різдвяні ялинки, відслужили свою роль, і їх потрібно було викидати. Вистругували колотівці,  чоловіки лишень за допомогою гострого ножика. Та і не складно це.  Треба акуратно зняти ялинову кору зі стовбура і гілочок, і вкоротити гілочки, до потрібної довжини, зазвичай це 2-3см. Вийде довга паличка з зубчиками.
Опустивши колотівцю зубчиками в посудину, паличку крутити в долонях, так, як при видобуванні вогню. Раз-раз і омлет збитий, причому не гірше ніж міксером.
В нашей семье, сколько себя помню, ещё до эры миксеров и кухонных комбайнов, бабушка, мама, тетя для готовки еды использовали нехитрый девайс, который называют колотушка, и который значительно ускоряет приготовление омлета, блинчиков, картошки-пюре, гоголя-моголя, польского борща. Они были разных размеров и имели разное предназначение. Самые маленькие использовались для взбивание одного яйца в чашке, побольше для приготовления картофельного пюре.
Пик их изготовления (колотушек) как раз попадал на то время, когда рождественские ёлки, отслужили свою роль, и их нужно было выбрасывать. Выстругивали колотушки, мужчины только при помощи острого ножика. Да и не сложно это. Нужно аккуратно снять кору со ствола и веточек, и укоротить веточки, до нужной длины, обычно это 2-3 см. Получится длинная палочки з зубчиками.
Погрузив колотушку зубчиками в емкость, палочку крутят в ладошках, как при добывании огня. Раз-два и омлет взбит, причем не хуже, чем миксером.

Моїм колотівцям біля 30-ти років, у більшої повністю відламався один зуб і паличка якось зламалася, я її склеїла. Тепер,  бережу, їх як пам'ять про останню справжню різдвяну ялинку у рідному домі,  про дорогу людину, яка їх змайструвала...

Моим колотушкам около 30-ти лет, у большей полностью отламался зубчик и однажды сломалась палочка, я ее склеила. Теперь, берегу, их как память о последней настоящей рождественской ёлке в родном доме, о дорогом человеке, который ее смастерил....

12 коментарів:

  1. интересное приспособление. Ничего подобного не видела. Бубушки обычно взбивали вилками, венчиков и то не было в наличии. Я могу представить, что такая палочка довольна удобна в применении. Спасибо что рассказала. Это уже история быта.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Да, Оксана, она очень удобна в применении. Я даже сейчас часто её использую, правда, аккуратно очень, чтобы послужила дольше.
      Принцип ее действия как в миксере - быстрые круговые движения.
      У нас, во Львове есть музей Народной архитектуры и быта, но даже там я не видела такого приспособления.

      Видалити
  2. А у меня нет таких теплых воспоминаний семейных, Татьяна. Рано уехала из дома и стала "большой".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я уехала из родного дома в 18 лет. Учеба в Киеве, потом по распределению приехала во Львов, до родного дома 120 км...

      Видалити
  3. Привіт, Таню! Чудовий у тебе блог і я тут точно раніше бувала)))) Завтра буду "випробовувати" твої рецепти)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Привіт! Дякую!
      Дуже рада новому читачу!
      Рецепти "випробовуй" на здоров'я! Надіюся, що сподобаються! :)

      Видалити
  4. Татьяна, спасибо за рассказ и воспоминания :)
    У нас в Белоруссии всё взбивалось вилкой.

    Надеюсь, что Вы выздоровели !

    Хорошего воскресенья :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Таня, у нас тоже чаще всего используют вилку.
      Такое приспособление, в детстве, я видела только у своих родственников.
      Mоя мама родилась в Польше, но в результате операции "Висла" произошло большое переселение народов. В юности на мои вопросы о быте, жизни и традициях там, родители, бабушки и дедушки отвечали уклончиво. А теперь, спросить не у кого...

      Да, спасибо, уже здорова. В понедельник на работу. Соскучилась.

      Bonne dimanche à vous!
      À bientôt :)

      Видалити
  5. У моїх обидвох бабусь були такі колотушки - як у польської, так і в чернівецької. Щоправда, не пам'ятаю точної назви їх. А тепер і спитати ні в кого...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Таню, у нас їх називали "колотівця" - від слова колотити.
      Так, розумію, коли спитати ні в кого... поки молоді займаємося своїми справами, клопотами, проблемами... а потім настає момент, коли хочеться поговорити з близькими, про щось таке побутове, дрібне, повсякденне...а, вже не можна...

      Видалити
  6. Merci pour la visite et bonne fin de semaine !
    Anna

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Запрошую почитати:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...