Прабабуся міксера.

Починаючи з середини січня  і десь до половини лютого біля смітників  бачимо викинуті ялинки. Ще декілька днів тому, вони тішили нас яскравими іграшками, гірляндами і вогнями, наповнювали кімнати ароматом лісової свіжості, дарували свято для нашої душі...

Декілька десятиліть тому, у прикарпатських селах і містечках, використані ялинки продовжували своє існування у цікавих, на мій погляд, і корисних кухонних прспосібленнях.

У нашій родині, скільки себе пам'ятаю, ще до ери міксерів і кухонних комбайнів, бабуся, мама, тітка  для приготування їжі  використовували нехитрий  девайс, який називають колотівця, і   який значно пришвидшує процес готування омлету, налисників, млинців, картоплі-пюре, гоголя-моголя, польського борщу.  Вони були різних розмірів і мали різне призначення. Найменші використовувалися для збивання одного яйця у горнятку, великі для приготування картоплі-пюре.
Пік їх виготовлення (колотівець) якраз приходився на той час, коли різдвяні ялинки, відслужили свою роль, і їх потрібно було викидати. Вистругували колотівці,  чоловіки лишень за допомогою гострого ножика. Та і не складно це.  Треба акуратно зняти ялинову кору зі стовбура і гілочок, і вкоротити гілочки, до потрібної довжини, зазвичай це 2-3см. Вийде довга паличка з зубчиками.

Опустивши колотівцю зубчиками в посудину, паличку крутити в долонях, так, як при видобуванні вогню. Раз-раз і омлет збитий, причому не гірше ніж міксером.

Моїм колотівцям біля 30-ти років, у більшої повністю відламався один зуб і паличка якось зламалася, я її склеїла. Тепер,  бережу, їх як пам'ять про останню справжню різдвяну ялинку у рідному домі,  про дорогу людину, яка їх змайструвала...