05 липня, 2018

Бубрка, Сянок. Частина 1. Бубрка. Музей нафти.

Відпустка розпочалася з подорожі. 
Продовжую знайомитися з нашими західними етнічними землями. Цього разу подорож пролягала  північними схилами Карпат які називаються  Бещади з польської сторони, а з української сторони кордону ці гори називаються Бескиди.
Це пограниччя між західною Бойківщиною, Лемківщиною і Надсянням. Етнічна культура лемків і бойків тісно переплелася у цій місцевості: подібна архітектура, типи побудови і планування домів і господарських прибудов, церков, подібний одяг,  подібна говірка,  подібна доля людей. Звичайно, в довоєнний час це було більш виражено, бо в післявоєнний час 1944-51 роки українці були виселені з їхніх прабатьківських земель: кого в західну Польщу, на колишні німецькі території, кого на схід і південь України, кого у Сибір...
Операція "Вісла", операція "Захід", демаркація кордонів, обмін територіями...
Розпочалася наша подорож рано-раненько о 5 годині був запланований виїзд зі Львова. Цього разу ми прямували на південний-захід Львівщини на прикордонний перехід Смільниця-Кросьценко.
Автобус бадьоренько біг непоганою трасою до Старого Самбора, а вже  після нього дорога   не була такою оптимістичною. 
 

Пейзаж також поступово змінювався, починаючи від Старого Самбора око все частіше впиралося в гористий горизонт, а дорога то повертала вправо-вліво, то  піднімалася  опускалася, за вікном автобуса миготіли різноархітектурні будиночки і будинки міст і сіл Львівщини.



 


Черга на кордоні була не велика. На проходження кордону витратили усього 1,5 години, що не могло не потішити.
Перетнувши кордон рушаємо дальше. 

З вікна автобуса вдалося сфотографувати, мабуть, 100-річну хату. По дорозі зустрічалися кілька разів такі доми, але з вікна автобуса не завжди вдаються фотографії.
Надіюся, ще якось потрапити за той ліс, що на задньому фоні фотографії. 


Наш шлях лежав до села Бубрка, де розміщена найстаріша в світі нафтова свердловина. Втім, свердловиною її складно назвати, так як була викопана вручну, і на перших порах нафту з неї добували так як витягують воду з колодязя.




Початок екскурсії.






  



















   Зліва погруддя засновника копальні Ігнація Лукашевіча, а справа монумент присвячений  заснуванню нафтового промислу збудований на кошти Лукашевіча.                                                                                                                        
 Неймовірно гарна природа навколо, а повітря свіже, наповнене запахами хвої.
Це, власне, оця найперша копальня нафти викопана Лукашевічем і його друзями.
Ось вона, нафта, булькоче :) :

  Першовидобувачі нафти витягували її відром наверх і зливали в ємність, для подальшого транспортування до місця переробки.
 
З відра виливали її в цей жолоб по якому вона стікала в ємність.








Дуже цікавим і неординарним виявився музей Лукашевіча як, власне, і сам Ігнацій Лукашевіч.

Винахідник гасової лампи, батько нафтового промислу в Прикарпатті, довгий час жив і працював у Львові. За освітою фармацевт, хімік. Разом з Яном Зегом вперше, у львівській аптеці "Під золотою зіркою" здійснили фракційну перегонку нафти в результаті чого отримали нафтовий дистилят - гас, який можна було безпечно використовувати у лампі. Їм також належить винахід 1853 році, безпечної, безкіптявої лампи. 
З 1853 року він поселився в селі Хоркувка недалеко від Бубрки.
На території музею розміщений також будинок Лукашевіча, де були обладнані хімічні лабораторії і знаходився його кабінет.
 
 Колекція гасових ламп. 





Оглянули кузню, а також вже більш сучасні пристрої і механізми для викачування нафти.
Як годиться зробили групове фото на пам'ять:



По завершенні поїхали обідати в Сянок і там продовжили наш екскурсійний день.

Частина 2. Сянок

6 коментарів:

  1. Стільки нових назв і взагалі цікавої інформації! Дуже радію, що люди почали відпустку проводити не тількі на морі, а там де знання поповнюються, де фантазія запалює уяву.

    ВідповістиВидалити
  2. Наталю, тільки сьогодні знайшла коментар . (((((
    Безвіз - це круто !!!! купив квиток чи тур і їдеш. Почуваєшся ЛЮДИНОЮ.
    Море це також класно! Тим більше , що морів є у світі на різні смаки : Чорне, Біле, Червоне, Коралове, Жовте, зелене... )))) Мені найбільше щастило з відпочинком на зеленому морі ))))

    Поїздки по наших етнічних землях мене дуже захоплюють і розчулюють. Не знаю, можливо це мені передалася енергетика моїх близьких, яким прийшлося покинути цю землю назавжди. Шкода, що мої мама, тітка і дядько не дожили до можливості без зайвих заморочок відвідати свою БАтьківщину (((

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А моя сестра була на Чорному морі - у Болгарії, їй сподобалось.

      Видалити
    2. Мої знайомі, також, відпочивали в Болгарії, повернулися з гарними враженнями. Тепер і я хочу туди.

      Видалити
  3. Татьяна, какая же я тёмная! Сколько всего узнала! Большое спасибо.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Додо, извините, что поздно отвечаю, только недавно вернулась с отпуска.
      Хоть я, вроде как бы местная :))), тоже было много открытий в этом туре.

      Видалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Запрошую почитати:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...