Сьогодні у Львові відбулася маніфестація у підтримку Надії Савченко. Зібралися о 12 годині біля пам’ятника Т.Шевченку. Було багато журналістів різних телевізійних каналів.
Усе ніяк не зберуся похвалитися своїми в'язальними роботами.
Моя дорога додому часто лежить повз багато магазинів з товарами для рукоділля і я, частенько, для релаксації, для генерації ідей туди заходжу. Часто, просто заходжу як у музей, просто розглядаю вітрини, бо розумію, що вільного часу не так багато, та і шафа, на жаль, не ґумова.
І, от, якось на очі натрапили такі ниточки, що рука сама потягнулася до гаманця і через кілька хвилин йшла щаслива і замріяна додому, подумки придумуючи фасон для снуду.
Снуд був подарований одній дуже хорошій дівчинці. Ось :
А цю шапочку одна, інша, дівчинка побачила в інтернеті і вона їй дуже сподобалася:
Узор не складний, але мене дуже зацікавив край шапочки.
Купила ниточки,
виконала необхідні розрахунки
і ось готова шапочка
А це на власниці :
Наступні роботи були для сина. Спочатку зв’язався шалик
Залишилося трохи ниток, вирішила доповнити шапкою. І тут почалася єпопея. Шапок було зв’язано-перев’язано 3! лише третьою вгодила естету.
Перший варіант:
Другий варіант можна було носити у двох підваріантах, так як було її зв’язано нерегулярною резинкою. Але....
2-а
2-б
лише третій варіант шапки було прийнято високою комісією.
Потім наступили морози і зв’язалася третя шапка. Подвійна. О! Диво ! Була прийнята з першого разу
Робочий момент :
Всі шапки і шалик в’язалися з ниток одного кольору, чому на фотографії різні не знаю. Може від освітлення залежить.
Цього року наші студенти під керівництвом молодого викладача Олесі Кушнір доволі креативно підійшли до прикрашання традиційної різдвяно-новорічної ялинки. Мені надзвичайно сподобалася така ідея.
Добігає рік, а з ним закінчився осінній семестр і у мене з'явилося більше вільного часу, а, отже, здалося би підвести риску під своїм цьогорічним експериментом.
Ще місяць тому мій дружочок мав ось такий вигляд у горщику:
У мого імбирчика виросло усього дві гілочки. Хоча в інтернеті бачила фотографії гарних густих кущів. У мене рослинка досягла приблизно 40-50 см у висоту, у інтернеті обіцяли висоту до 1,5 метра.
Цікавість і допитливість до того що ж таки там виросло під землею - зашкалювала !
Я дуже-дуже терпляче дочекалася коли висохнуть обидві гілочки і почала свої розкопки.
Обламала сухі гілочки і почала видобувати :
Витягнула на поверхню щось .... схоже на океанічного восьминога
Після купелю схожість ще більше ствердилася ))).
Корисна маса кореню, крім тої, що була посаджена видно якраз посередині "восьминога". Візуально - скільки було посаджено, стільки і виросло. Оті бокові, довгі корінчики не мають цінності. Тепер думаю, чи не зарано я викопала ? може треба було залишити у горщику на наступний рік?
З усього, що було посіяне, мені найбільше сподобалося вирощувати прянощі. По-перше тому, що вони доволі гарно виросли, по-друге, що не потребували особливого догляду.
Кімнатні помідори, це прикольно, але, моїх здолав фітофтороз, не зважаючи на моє регулярне обприскування їх часниковою і цибуляною настоянкою, і поливанням водою з марганцем.
А майорану, базиліку, чебрецю, меліси, мяти, душиці, розмарину, чаберу навіть вдалося трохи насушити.
Деякі прянощі ще досі живуть на балконі: душиця(орегано), чебрець, розмарин.
тут ще видно горщик з петрушкою (доходяжечка у пластиковій коробочці) і на передньому плані гарний зелений кущик - міні-базилік. У жовтих горщиках м'ята і меліса.
Справа, внизу - лаванда. Цвіте!
ось тут крупніше:
У жовтому і білому горщиках (на передньому плані) рослини, які виросли з пакету з написом "лаванда". Але, чомусь це зовсім різні рослини.
А це підготовка до нового сезону і, можливо, нових експериментів: стратифікація насіння лаванди.
Розсипала насіння лаванди на вологу марлю, прикрила іншим шаром вологої марлі і кришкою (нещільно), і поставила на нижню полицю в холодильнику. Спостерігаю.
Минулої суботи (12.09.2015) була присутня на одному з міроприємств в рамках 22 Форуму видавців у Львові. Відвідала майстер-клас "Як дізнатися історію своєї родини?" Юрист Інституту медіа-права Ігор Розкладай на власному досвіді розказав і показав як можна дізнатися про походження своєї родини. Цією справою він займається вже понад 8 років, тому його розповідь була цікавою і доволі грунтовною.
Ігор Кулик - директор Галузевого державного архіву СБУ розповів, що сьогодні історію про своїх репресованих родичів знайти значно простіше, тому що були прийняті закони про доступ до архівів репресивних органів колишнього Радянського Союзу.
А, втім , перегляньте відео :
А, тепер, конспективно:
1. Свідоцтво про народження або метрика. В Україні ці документи видають органи актів цивільного стану, що належать Міністерству юстиції. За останні 75 років вони повинні зберігатися у районних відділеннях реєстрації актів громадського стану .
2. Якщо є необхідність з'ясувати родинне коріння у більш глибокому часі, то потрібно мати документи, які б підтверджували родинність до особи яку розшукують. Цю інформацію можна шукати в обласних архівах, але, як підкреслив Ігор Розкладай, для жителів східної і центральної України будуть труднощі в пошуках такої інформації, бо документи часто знищувалися, тому інформацію треба буде шукати у вторинних джерелах - шукати в архіві документи де навчався предок чи, можливо, судові записи. В кожному обласному центрі є обласні державні архіви.
3. Пошук документів до 1917 року, також, має свої регіональні особливості.
Але, найперше, треба звернутися до метричної книги. Такі книги, зазвичай, велися церковниками.
Шукати родину, підкреслює Ігор Розкладай, найкраще самостійно, бо архівні виписки можуть містити неточності з різних причин.
http://www.szukajwarchiwach.pl/ - якщо ви передбачаєте, що ваше коріння може знаходитися в Польщі, то пошук варто розпочати з цього сайту. Це зведений портал польських архівів, який має опис книг і дає уявлення де вони розташовані. На ньому є десятки мільйонів сканів документів їх можна подивитися он-лайн, при необхідності завантажити на свій комп'ютер. http://www.agad.gov.pl/inwentarze/testy.html знаходяться відскановані метричні книги з територій, які колись належали до Польщі.
http://www.libertyellisfoundation.org/ на цьому сайті можна знайти інформацію про родичів які іммігрували до США.
При пошуку в іноземних джерелах слід пробувати різні
варіанти написання українських прізвищ, адже в них часто робили
помилки.
ОБД «Меморіал» – www.obd-memorial.ru - російська база даних де можна знайти інформацію про воїнів, які загинули під час війни 1941-1945 років.
Інститут національної пам’яті в Польщі (Instytut Pamięci Narodowej) - звертатися можна безпосередньо, або через електронну пошту.
сповідальні розписи – у Російській імперії сповіді були
обов’язком і люди щороку мали на них ходити. Вони містили перелік осіб,
які приходили на сповідь, відтак дозволяють побачити склад сім’ї.
ревізькі казки – це документи, що складалися для
оподаткування. Хоч вони і досить розкидані, але в них часто можна знайти
інформацію, що стосується родини;
брачний обиск – це аналоги записів про шлюб, які, проте, є більш інформативними.
Про пошук у ХХ столітті розповів директор Галузевого державного архіву СБУ Ігор Кулик.
http://www.reabit.org.ua/ - ця база є далеко не повною, але містить інформацію про понад 130 тисяч репресованих українців. Пошук можна здійснювати за алфавітом і по містах. http://www.memory.gov.ua/ - база даних Інституту національної пам’яті про людей, які були винищені чи померли під час Голодомору 1932-33 рр.
Російські бази даних:
lists.memo.ru –
база даних містить інформацію про репресованих громадян тодішнього СРСР.
Останній із випусків цієї бази нараховує близько 4 млн імен;
stalin.memo.ru – база даних містить інформацію про репресованих в часи Великого Терору 1936-38 рр.
За словами Ігоря Кулика, інформацію про родичів, зокрема,
репресованих, можна і треба шукати скрізь, адже ситуація буває дуже розрізненою.
Однак, все ж варто пробувати звертатися у декілька основних українських
архівів:
архів Служби безпеки України;
архів Міністерства внутрішніх справ України;
обласні архіви за місцем проживання, народження, арешту особи;
Ще одне джерело інформації – головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.
avr.org.ua –електронний архів, там є низка документів, що стосуються українського визвольного руху.
Можна безкоштовно завантажити
в інтернеті книжку «Право на правду: практичний порадник із доступу до
архівів». До кінця 2015 року має вийти друге видання
цього посібника з новими правками та новим законом «Про доступ до
архівів».
Від мене: в цьому посібнику є багато корисної інформації з приводу того як скласти і подати запит для пошуку архівної інформації, а, також, дано більше інформації про архівні установи.
Завтра о 12 годині, також, буде маніфестація. 
